Нове звучання віршів з книги Дмитра Кременя і Володимира Пучкова "Два береги"

Друзі!

До вашої уваги презентуємо міні-проєкт зі створення аудіо-матеріалів для людей з вадами зору, реалізований студентами програми малих стипендій з вивчення англійської мови Посольства США  в Україні «English Access Microscholarship Program» спільно з Центральною міською бібліотекою ім. М.Л. Кропивницького.

Пропонуємо вам прослухати вірші з книги «Два береги» – збірки-трилінгви взаємоперекладів визначних миколаївських поетів Дмитра Креміня та Володимира Пучкова у виконанні студентів програми «English Access Microscholarship Program».

Поетичний марафон "Гучні двадцяті"

Друзі!

До Дня української писемності та мови, що відзначається 9 листопада,  Центральна міська бібліотека ім. М.Л. Кропивницького провела поетичний марафон «Гучні двадцяті». Це прекрасне свято для всіх, хто вивчає нашу мову, розмовляє, читає, пише українською, творить українськомовний продукт.
Віддаючи шану багатьом чудовим митцям, які творили сто років тому, у час відродження нашої культури, і які згодом заплатили державі своїм життям або мистецькою свободою, ми звернулися до миколаївців з проханням прочитати відомі й невідомі українські поезії 1920-х років про любов і країну, рух і радість, ідеали, тепло і самоту.
Пропонуємо до вашої уваги аудіоверсії віршів, що були прочитані учасниками марафону.
Вірш Ладі Могилянської «О вокзали, тривожні вокзали!..», талановитої поетки, дочки письменника Михайла Могилянського читає бібліотекарка Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького Юлія Басиста.
Поезію Наталі Лівицької-Холодної, представниці «Празької школи», «День сьогодні, день ще й досі…» читає бібліотекарка Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького Ганна Сергієнко.
Юрій Дараган стоїть біля витоків «Празької школи» – унікального явища в історії нашої літератури. Його вірш «Гомоніли кострубаті галки…» читає керівниця філії культурної асоціації «Новий Акрополь» в Миколаєві Валентина Мефоденко.
Один із найглибших українських ліриків першої половини ХХ століття Володимир Свідзінський виявився не на часі для пролетарської літератури, тому дуже мало друкувався й бідував. Пронизливий вірш Володимира Свідзінського «Як хочеться покинути себе…» читає поет Василь Малишка (м. Прага, Чехія).
Світлу й ніжну поезію Олекси Стефановича, митця «Празької школи», вдумливого лірика з виразною індивідуалізованою поетичною мовою,  «Дивний образе таємний…» читає волонтерка філії культурної асоціації «Новий Акрополь» в Миколаєві Каріна Климчук.
Талановитий поет-неокласик, перекладач і літературознавець Микола Зеров любив Київ і писав прекрасні сонети. Один із них, «Київ з лівого берега», читає філологиня і редакторка Вікторія Назаренко.
Поет Едвард Стріха (він же – Кость Буревій, він же – Варвара Жукова) вважав, що слово «ррреволюція» треба писати з трьома літерами р. Чому? Про це його вірш, який читає художниця, поетка, перекладачка, співзасновниця проєкту «Читати Київ» Дарія Лисенко.
Євген Маланюк – один з найвидатніших українських поетів-емігрантів, сильний лірик з незвичайним для нашої літератури поглядом на Україну, її історію та спроби націєтворення. Вірш «Вчора» читає бібліотекарка Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького Інна Яслик.
Сонет неокласика Максима Рильського про поетичну творчість «Суворих слів, холодних і шорстких…» читає художниця Катерина Геращенко.
Олега Ольжича (Кандибу) сучасники вважали одним з найталановитіших поетів свого часу і справжнім лицарем духу. Його вірш «Захочеш – і будеш. В людині, затям…» з циклу «Незнаному Воякові» читає поетка Сніжана Біла (м. Дніпро).
Відео з марафону, присвяченого українській поезії 20-х років XX століття, шукайте на сторінках у соцмережах під хештегами #читайукраїнське і #гучнідвадцяті.

Слухайте і надихайтесь!

Вернісаж виставки Сергія Луньова «Трамвайчик по Потьомкінській»

 Друзі!

16 вересня 2020 року в Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького у межах заходів до 120-річчя бібліотеки і до Дня міста Миколаєва відбувся вернісаж персональної виставки Сергія Луньова «Трамвайчик по Потьомкінській».

Сергій Луньов – миколаївський художник-аматор, автор понад 150 міських краєвидів, виконаних аквареллю.

Зустріч зібрала чимало шанувальників миколаївських міських краєвидів у виконанні Сергія Луньова, для яких важливі  не тільки майстерність чи висока точність відтворення деталей, а сам момент, настрій, який ніби зупиняє час, повертає його назад і кожен отримує можливість опинитися в старому місті, місті своєї юності, дитинства. Під час відкриття виставки поціновувачі мистецтва мали змогу невимушено поспілкуватися з Сергієм Луньовим, насолодитися спільною «прогулянкою» вулицею Потьомкінською.

Мариніст Руфін Судковський

Друзі!

Пропонуємо до вашої уваги матеріали з архівів миколаївського радіо про Руфіна Гавриловича Судковського – українського маляра-мариніста, який народився в 1850 році в Очакові на Миколаївщині.

Улюбленим сюжетом Судковського було бурхливе море. Душевні і безпосередні полотна позбавлені зовнішньої ефектності. Їх життєвість обумовлена тим, що митець не придумував сюжети. Об'єктом його захоплення завжди була конкретна натура. Його творча діяльність — одна з вершин європейського морського пейзажу. Передчасна смерть обірвала плани художника, в розквіті творчих сил. Великий мариніст помер в 1885 році у віці не повних 35 років. Однак ступінь впливу його творчості, чарівність його мистецтва сьогодні так само сильна, як і в роки його життя.

В пам’ять про видатного майстра 28 квітня 1982 р. на його батьківщині було відкрито Очаківський музей мариністичного живопису ім. Р. Г. Судковського як відділ Миколаївського обласного художнього музею ім. В. В. Верещагіна.

Якщо цього літа ви будете відпочивати в Очакові, то обов’язково відвідайте музей Р.Г. Судковського, насолодіться прекрасними морськими пейзажами, які створював майстер!

Талант Анатолія Завгороднього

Друзі!

До вашої уваги розповідь про Анатолія Петровича Завгороднього – українського художника, графіка, Заслуженого художника України (1977).

Анатолій Петрович переїхав до Миколаєва у 18-літньому віці. Спочатку він працював учнем художника в майстерні кінореклами при обласному управлінні культури. А з 1954 – в майстернях художнього фонду УРСР. До Спілки художників України був прийнятий в 1967 році. Саме з ініціативи Завгороднього в 1970 році було створено обласну організацію Спілки художників України Миколаївщини.

Він був учасником обласних, республіканських і міжнародних виставок, автором десяти персональних виставок. Працював в техніці графіки та живопису. Основна тематика полотен — корабельна і морська романтика.

Твори Анатолія Петровича знаходяться в багатьох приватних колекціях і музеях, як України, так і зарубіжних країн.
Аудіоматеріал з архівів миколаївського радіо.